Велоквадроцикл своими руками

Велоквадроцикл своими руками — этому посвящена статья нашего сайта. Читайте также статьи по теме:

Содержание


На велосипеде — зимой

С наступлением холодов многие из вас разбирают велосипед и убирают его. Но оказывается, что кататься на нем можно. даже зимой. Конечно, не по снегу или льду, а в специальном приспособлении (рис. 24), имитирующем дорожные условия. Обычно такое приспособление называют велостанком. на нем тренируются спортсмены-велосипедисты. Велостанок можно собрать и установить дома или в спортивном зале школы.

Основание велостанка состоит из площадки (2) квадратной формы, выпиленной из фанеры толщиной 15— 20 мм. и удлинителя 5, изготовленного из толстой доски. Эти детали можно скрепить между собой, например, металлическими уголками или склеить столярным клеем. На конце удлинителя при помощи треугольных отрезков фанеры (6), выполняющих роль кронштейна, укрепляют стойку (7), сделанную, как и удлинитель, из толстой доски. В верхней части стойки пропускают через отверстие винт толщиной 8—10 мм, на который в дальнейшем будет устанавливаться передняя вилка велосипеда.

На площадке укрепляют металлические стойки (3) с ребрами жесткости. Здесь удобно использовать готовые уголки из алюминия. Концы стоек должны быть плоские и отогнуты под определенным углом. Так, концы с двумя отверстиями отгибают на угол 20°, а с одним отверстием — на угол 60°. Возможно, эта работа вызовет у вас затруднения. Поэтому нужно воспользоваться шаблоном 8, выпиленным из толстой пластины дюраля или вырезанным из деревянного бруска.

К концам с двумя отверстиями прикрепляют скобы (4), выпиленные из алюминия, дюраля или стали толщиной 3 мм .

Далее подготавливают велосипед: снимают переднее колесо, ослабляют крепление заднего колеса и снимают щиток над ним. С обеих сторон колеса прикрепляют к его оси скобу (4) со стойками (3). Причем по бокам скобы на ось надевают по шайбе и только после этого затягивают гайки оси. Поставив заднее колесо со стойками на площадку, прикрепляют переднюю вилку к стойке удлинителя. После этого можно закрепить концы стоек на площадке толстыми шурупами или болтами. Но при этом нужно проследить, чтобы шина колеса отстояла от площадки на 15—20 мм.

Если теперь сесть за руль велосипеда и начать крутить педали, заднее колесо станет легко вращаться. Тренироваться в такой езде, конечно, неинтересно. Нужно приблизить тренировку к реальным дорожным условиям. Для этого служат ролики (1), устанавливаемые под шину колеса так, чтобы создавалось торможение. Ролики укреплены на кронштейнах (14) с продольными прорезями. Осью каждого ролика служит винт с гайкой. Вращение ролика станет бесшумным, если внутрь его вставить подшипник (сам ролик может быть из твердой резины). Кронштейн ролика крепят винтом к металлической накладке (15), которую, в свою очередь, жестко закрепляют на площадке. Прорези в кронштейне позволяют перемещать его вдоль площадки так, чтобы он с нужной силой прижимался к колесу.

Но и это не все. Вы знаете, что подъем в гору или езда по плохой дороге требует больших усилий от спортсмена. И это увеличение нагрузки тоже следует имитировать во время тренировки. Для этого служит специальное тормозное устройство, опирающееся сверху на заднее колесо. Изменяя. с илу давления на колесо, увеличивают или уменьшают тормозящее действие.

Тормозное устройство состоит из двух перекладин (9), держателя (10), штанги (11), груза (12) и ролика (13). Металлические перекладины устанавливают на вилке заднего колеса, пропускают через их отверстие винт, который прикрепляет к перекладинам держатель. Затем в держатель вставляют конец штанги и закрепляют ее винто м- —он служит осью, вокруг которой штанга может немного поворачиваться, поднимаясь вверх или опускаясь вниз. Снизу к штанге крепят с помощью скобы ролик с канавкой по ободу. На конце штанги устанавливают груз, например гири. Во время тренировки ролик будет прижиматься грузом к колесу. Снимая или добавляя гири, регулируют давление на колесо, а значит, и силу торможения.

Тренажер желательно установить на коврик из поролона, чтобы не портить пол. Можно также прибить снизу к площадке и удлинителю опорные ножки из резины и обойтись без коврика.

Online music

Квадроцикл своими руками ( Есть Чертежы )

Все помнят это чудо? Так вот, желающие найдут далее чертежи для этого квадроцикла, что бы собрать его своими руками!

Универсальное мототранспортное средство, которое я разработал, предназначено для передвижения по любым дорогам и лесным тропам; к тому же оно может буксировать за собой прицеп массой до 250 кг. Машина эксплуатируется вот уже три года, но замечаний по устройству, управляемости и надежности у меня не было.

В зимнее время ее несложно переоборудовать, заменив задние колеса на пневматики и установив спереди рулевую лыжу; машина таким образом превращается в снегоход, причем на трансформацию требуется менее часа. Использование при изготовлении вездехода доступных материалов, простота конструкции вполне могут обеспечить повторяемость машины даже в условиях домашней мастерской.

Рама МТС изготовлена из труб круглого сечения, квадратных профилей и уголков. Ее особенностью являются разъемные соединения, позволяющие снимать узел рулевой колонки при установке двигателя, а также балку переднего моста. Каждый из разъемов состоит из обычной «водопроводной» муфты, сгона и контргайки.

Для натяжения цепи, связывающей двигатель с редуктором, моторная рама (часть рамы мотоцикла «Минск») передвигается; ось задних колес с подшипниками также имеет возможность перемещаться в продольном направлении, что позволяет регулировать натяжение второй цепи, соединяющей редуктор с задней осью. Передние и задние крылья съемные (в варианте снегохода они отсутствуют). Стыковка элементов рамы производилась электросваркой.

Двигатель мототранспортного средства — от мотоцикла «Минск», замечаний к его работе у меня нет. Возможна, конечно, установка более мощных двигателей — от мотоцикла «Восход» или мотороллера «Тула»; необходимо только скорректировать под них размеры рамы. Выбор же «минского» двигателя был обусловлен его экономичностью и малой массой. Мощность его оказалась вполне достаточной для поездок на снегоходе с пассажиром, возможна также буксировка лыжника или саней. Пусковые свойства мотора и летом и зимой вполне удовлетворительные.

Путевое управление летнего варианта мототранспортного средства обеспечивается поворотом передних колес с помощью двух тяг; для зимнего варианта предусмотрен рычаг и тяга, соединяющая его с вилкой лыжи. Последняя позаимствована от мопеда. Передний мост — от мотоколяски СЗД, правда, несколько уменьшенный: из его балок вырезаны участки и центральные части (с болтом крепления торсиона) сварены с периферийными (с втулками рычагов подвески). В зимнем варианте рычаги, поворотные кулаки, тяги и торсионы демонтируются.

Руль — от мотороллера «Турист», он отлично стыкуется с рулевым валом болтом М10. Органы управления стандартные, мотоциклетные. Рычаг тормоза связан тросом с тормозными колодками, установленными на редукторе.

Редуктор. Его основой стала ступица заднего колеса мотороллера «Тула-200», к которой со стороны тормозного барабана приварена звездочка. Привод задней оси осуществляется цепью с шагом 19 мм. Трансмиссионный тормоз позволяет существенно упростить конструкцию задней оси. Звездочка на оси фиксируется болтом М14, аналогично крепятся ступицы ходовых колес, как это показано на чертежах. В качестве основы редуктора можно использовать не только ступицу колеса «Туриста», но и других мотосредств.

Ось ведущих колес — это пруток диаметром 30 мм; концы его проточены до O25 мм, на эти места надеты точеные ступицы. Колеса используются от мотоколяски размером 5,00X10,0. Зимние колеса обычной для пневмоходов на шинах низкого давления конструкции: с фанерными дисками, алюминиевыми ложементами и креплением камеры ремнями. Подшипники оси двухрядные, они имеют конусные вставки с гайками, которые хорошо фиксируют ось и не требуют высокой точности обработки.

Дополнительное оборудование. К нему можно отнести передний и задний багажники, фары, световые сигналы поворота и стоп-сигналы; места их крепления показаны на рисунках.

Конструкция вездехода проста, сделать его можно буквально за несколько дней в достаточно примитивной мастерской — разумеется, если в наличии есть все комплектующие узлы. А возможности использования такой машины — самые широкие: в качестве лебедки при вспашке огорода, для привода дисковой пилы, как простейший садовый трактор (отличная проходимость по пашне, поэтому возможна культивация, окучивание и т. п.). К тому же можно повысить проходимость, установив спаренные задние колеса. Можно также смонтировать реверс-редуктор от мотоколяски СЗА, в котором дифференциал заменен валом, и тогда вездеход получит заднюю передачу. Износ резины из-за отсутствия дифференциала не наблюдается, и на управляемости это не сказывается.

Формат чертежей: *.png

Формат фото: *.jpg

Строим свой веломобиль


Двух- и многоместные веломобили особенно привлекательны для поездок на дачу, на садовый участок, активного семейного отдыха и многодневных путешествий. Для повседневных поездок по городу конструируют одноместные малогабаритное экипажи. Спортивные веломобили и бесшумные маневренные вело-карты позволят их владельцам участвовать в увлекательных соревнованиях. Грузовые веломобили находят применение в сфере обслуживания.

Наша промышленность пока еще только готовится к серийномy производству веломобилей. Но веломобиль достаточно простая машина. Не дожидаясь, пока раскачается промышленность, его можно изготовить самому, пользуясь лишь ножовкой по металлу, электродрелью и набором простейших слесарных инструментов.

Шпрингмобиль

Для начинающих самодельщиков, которые захотят собственными руками изготовить для себя педальный экипаж, рекомендуем трехколесный Шпрингмобиль. Это одноместная машина для повседневных поездок на работу и за покупками, активного воскресного отдыха и туристских походов. Странное на первый взгляд название (от английского spring пружина, рессора, упругий, податливый) объясняется, во-первых, тем, что рама веломобиля изготовлена из эластичных дюралюминиевых пластин, которые одновременно выполняют функции рессор. Во-вторых, поскольку рама собирается с помощью болтовых соединений (сварка не требуется), ее легко трансформировать, изменяя размеры и форму в соответствии с ростом и предпочтительной повой веломобилиста. На такой раме легко крепить дополнительное оборудование (багажник, грязевые щитки, опоры защитного тента, приборы освещения и др.). Несмотря на кажущуюся хлипкость, веломобиль достаточно надежен в условиях длительной круглогодичной эксплуатации.

Впервые веломобиль с несущим элементом рамы в виде эластичной металлической пластины продемонстрировал на велофестивале Шяуляй-87 Н. Кудрин из Таллинна. Его идею развил москвич В. Щипачев, сконструировавший веломобиль с рамой-рессорой из дюралюминиевых полог. Верхний, уширенный пояс такой рессоры после заклейки поролонового коврика, закрываемого чехлом, выполняет функции эластичного кресла с регулируемым положением спинки. Нижний пояс рессоры из полосы дюралюминиевого сплава легко приспосабливается для укладки грузов, крепления детского сиденья и т. д. Предлагаемый ниже вариант Шпрингмобиля усовершенствован и воплощен в металле В. Щипачевым при участии М. Ботштейна и Л. Пополова.

Что нужно для изготовления Шпрингмобиля?

Для изготовления Шпрингмобиля используются колеса складного велосипеда диаметром 50 см, рама, передняя вилка, шатуны с педалями, ведомая и ведущая звездочки и цепь от старого велосипеда, полосы из прочного дюралюминиевого сплава тина Д16Т толщиной 5 6 мм, шириной 40 мм, длиной до 1200 мм, а также пластины из такого же металла шириной 80 мм. Дюралюминий может быть заменен полосовой сталью меньшей толщины. Вследствие недостаточной прочности не допускается использование алюми-нисво-магниевых сплавов типа AM Г. Сиденье и спинку изготавливают из любого алюминиевого сплава или стальных пластин толщиной 2 3 мм. Для сборки веломобиля необходимо иметь также три десятка болтов диаметром 4, 6, 8 и 10 мм.

Технические характеристики Шпрингмобиля

Ветряк своими руками

Недавно у меня возникла идея вырабатывать свою электроэнергию для дома. Это не было большой необходимостью, но мой интерес возрос к данной теме когда я прочитал статью про сборку ветряка в домашних условиях, с мотором от беговой дорожки и ПХВ-труб. Предварительно прикинув по расходам – получалось около 150-200$ на ветряк, который мог бы вырабатывать приблизительно 50-250 Ватт электроэнергии (это выходит значительно дешевле, чем использовать солнечные батареи при той же выходной мощности). И в этой статье я поделюсь с вами моим опытом изготовления ветряка своими руками.

Конфигурация с широкими лопастями (хороший старт, но очень медленно крутится)

Не понравилось?

Самодельный квадроцикл Проект Самопалыч 4×4 часть1—

Самодельный квадроцикл Проект Самопалыч 4х4 2 часть

Обкатка самоделочки смешные моменты!!

Плейлист технический

Самодельный квадроцикл ТЕСТ ДРАЙВ (Первый)

DMS2.0 Cамопалычы ATV 4×2 вырвался на бездорожье —

Веломобиль — квадроцикл Kettquad

Описание товара

Веломобиль, который покорил всех ещё в 2010 году. Удивительные ходовые качества делают Kettquad очень похожим на квадроцикл. Прекрасная проходимость будет полезна на пересечённой местности. Кроме этого надувные колеса с крупным протектором, высококачественные тормозные диски, маневренность гарантируют максимум удовольствия от вождения Kettquad в сочетании с высокой безопасностью настоящего немецкого качества.

Особенности модели:

— Высококачественная стальная рама с покрытием полиэстер, устойчива к царапинам

— Удобное спортивное сиденье легко передвигается по раме для комфортного положения в зависимости от роста ребенка

Штроборез своими руками

Техника


При ремонте квартиры и переделке электропроводки очень часто приходится прокладывать в стенах новые штробы – каналы для проводов и кабелей. Для этих работ существуют специальные инструменты – штроборезы. Они используются профессионально при больших объемах работ и покупать такой инструмент для одного раза нецелесообразно, ведь стоит он немало. Народные умельцы нашли выход из этой ситуации в применении другого электроинстурмента – болгарки (отрезной машинки).

Если применять при работе алмазный сегментный круг, то работа по вырезанию штроб будет проходить быстро и без особых усилий. Плюсы данного варианта – его экономичность и малый вес болгарки по сравнению с промышленным штроборезом. Минусом является отсутствие улавливателя пыли, который устанавливается в промышленных вариантах штроборезов. Но и в этом случае можно найти выход из ситуации – применять респиратор и проветривать комнату, пристроить рядом вентилятор или даже приспособить для отсасывания пыли пылесос.

Во время прокладки единичного провода или кабеля важна ровная и глубокая канавка под него – это облегчает дальнейшее выдалбливание перегородки в штробе при помощи перфоратора. Использование доработанной болгарки с двумя алмазными дисками в качестве штробореза дает именно ровную и глубокую штробу.

Как сделать штроборез из болгарки

Первый алмазный диск закрепляется в болгарке как обычно, а для второго необходима еще одна гайка. На закрепляющей гайке болгарки располагается дополнительное кольцо такого же диаметра, что и основной – это кольцо закрепляет второй алмазный диск. Вторая гайка прижимает второй диск, который укладывается на первую (изначальную) гайку. При этом обязательно надо проверить хватает ли резьбы гайки для закрепления.

Иногда бывает, что надежно закрепить второй диск на резьбе не получается, и в этом случае применяют способ крепления алмазного диска без дополнительной гайки. На фиксирующей гайке есть кольцо с диаметром, равным посадочному отверстию на алмазном диске, поэтому между двумя дисками ставят металлическое кольцо толщиной до 1 см, а второй диск закрепляется перевернутой вниз кольцом гайкой.

Можно выбрать вариант изготовления новой удлиненной гайки и дистанционной втулки, с помощью которой задают расстояние между дисками, то есть ширину штробы. При желании можно заменить втулку на набор шайб толщиной 2-4 мм для удобной регулировки ширины штроб.

Для отведения пыли в сторону необходимо изготовить защитный кожух с патрубком для пыли. Некоторые для отведения пыли используют вентилятор или приспосабливают для этих целей пылесос.

Оценить способ изготовления:

(050) 476 48 96, (093) 035 14 88

Наверное, каждый молодой родитель сталкивался с проблемой нехватки времени, да порой, и сил для покупки качественных и полезных игрушек для своего любимого чада. Хождение по магазинам игрушек в Донецке, Киеве и Днепропетровске с ребенком под руку может превратиться в тяжелое испытание, поскольку ребенок может просить купить все игрушки подряд и просто не дать сосредоточиться на правильном выборе 🙂

Итак, сядьте поудобнее, оденьте наушники с приятной музыкой и погрузитесь в мир качественных, интересных игрушек. Мы — новый интернет-магазин игрушек GoKids г. Донецк постараемся представить вам лучшие, безопасные и наиболее полезные для развития ваших девочек и мальчиков игрушки Донецк. упростив вам выбор и сэкономив драгоценное время благодаря быстрой доставке и оплате через Интернет. А доставляем мы по всей Украине, от крупных городов — Киева, Днепропетровска, Харькова, Львова, Одессы до любого городка, в котором есть отделение Новой почты!

В жизни любой девочки кукла играет огромную роль! Именно игра в куклы развивает в девочке материнский инстинкт и образное мышление. Кукла испанского производства Paola Reina будет лучшей подружкой вашей дочери, ведь она имеет приятный ванильный аромат, изготовлена из экологически чистых материалов, одета в качественную одежду. Ее волосы не спутаются, когда ваша маленькая мамочка будет ее причесывать! Интернет-магазин игрушек для девочек Гоукидс предлагает весь ассортимент этих замечательных кукол:)

А какая юная красавица не любит украшения! С игровыми наборами Color Splasherz ваша дочурка забудет о маминых бусах, потому что у нее появятся свои украшения, которые можно создать своими руками и даже дать разок одеть мамочке!

Не знаете чем занять своего сорванца? Купите ему шарнирный конструктор ZOOB . Эти забавные конструкторы обеспечат вам дополнительно час свободного времени в день, потому что способны увлечь любого непоседу на продолжительное время. Кстати, если у вас нервная работа, то конструктор — отличное средство снять стресс после рабочего дня и, заодно, поиграть с ребенком в полезную игру!

А для того, чтобы сделать семейный отдых увлекательным и веселым купите настольную игру для всей семьи Sequence или одну из красочных и веселых игр французского производителя Gigamic. Настольные игры Gigamic всегда имеют интереснейший сценарий игры и широкий диапазон возрастов.

В городах Донецк и Днепропетровск возможен самовывоз. Доставка по Украине — на пункты выдачи Новой почты в города Александрия, Алупка, Алушта, Алчевск. Ахтырка, Белая Церковь. Бердичев, Бердянск. Борисполь. Боярка, Бровары, Васильков, Винница. Вишневое, Владимир- Волынский, Волноваха. Вышгород, Геническ, Горловка. Джанкой, Днепродзержинск. Днепропетровск. Донецк. Дрогобыч, Дружковка. Дубно, Евпатория, Енакиево. Жажков, Желтые Воды, Жидачев, Житомир. Жмеринка, Запорожье. Звенигородка, Згуровка, Здолбунов, Знаменка, Золотоноша, Золочев, Иванков, Ивано- Франковск. Измаил, Ильичевск. Кагарлык, Каменец- Подольский, Канев, Каховка. Керчь. Кировоград. Ковель, Коломыя, Комсомольск, Конотоп, Коростень, Краматорск. Красный Луч, Кременчук. Кривой Рог. Кузнецовск, Лисичанск. Лозовая, Лубны, Луганск. Луцк, Львов. Макеевка. Малин, Мариуполь. Мелитополь. Миргород, Мукачево, Нежин, Николаев, Никополь, Новая Каховка, Новолынск, Новоград- Волынский, Новомосковск, Обухов, Овидиополь, Одесса. Павлоград. Первомайск, Полонное, Полтава. Ровно, Рубежное. Сарны, Свалява, Севастополь. Северодонецк. Симферополь. Скадовск, Славянск. Смела, Старобельск, Староконстянтинов, Стаханов, Стрый, Судак, Сумы. Тернополь. Трускавец, Ужгород. Умань. Фастов, Феодосия, Харцызск. Харьков. Херсон. Хмельник, Хмельницкий. Хуст, Чаплинка, Черкассы. Чернигов. Черновцы. Шепетовка, Шостка, Яготин, Ялта и другие

Садова доріжка своїми руками

Опубліковано 11 Август 2012 | Автор: Дерек Мiлосович

Традиційні доріжки з важкої тротуарної плитки, клінкерної цегли, бруківки на присадибних ділянках прекрасною альтернативою будуть доріжки з спиляного бруса, гальки, гравію. Особливу чарівність мають доріжки з підсвічуванням, якій ми також приділимо увагу. Отже, ми готові розповісти як зробити свій шматочок раю.

Доріжка лавками під покровом трояндових кущів, романтичними гойдалками під яблунями підкорюють своєю  природною красою. Пристрій саду, як і будь-який дизайнерський проект, вимагає комплексного підходу, фантазії, сміливих експериментів. Якщо всередині будинку або квартири ви обираєте шпалери . фарби, покриття для підлоги, меблі і декор, то в саду елементом дизайну виступає жива природа, яка дає величезні можливості для реалізації ваших фантазій.

В саду як підручні елементи дизайну використовуються рослини, які відповідають за створення складної фактури саду, змінюється залежно від пори року. Постійним елементом, немов утворюючим основний каркас саду, є доріжки, які надають закінчений вигляд всій присадибній ділянці. Доріжки мають практичну функціональність, так і покликані створити додаткові образотворчі акценти, перетворюючи внутрішні двори в справжні твори мистецтва, створені в співавторстві з природою. Використання різних матеріалів для настилу доріжок, дозволяє досягати дивовижних поєднань.

Для будь-якого саду характерно зонування вони грають і практичну роль, організовуючи доступ до кожного куточку саду. Різноманітність природних матеріалів передбачає широкі можливості ландшафтного «живопису», де доріжки, стежки, тротуари є основним елементом, організуючи композицію. Доріжки покликані з але і стилістично. Вибір матеріалу для доріжок практично нічим не обмежений, можна використовувати підручні засоби, які не вимагають додаткових витрат. Єдиний мінус доріжок з підручних засобів такі доріжки дозволяють постійно оновлювати зовнішній вигляд саду на ваш розсуд.

Самим історично поширеним методом вибору матеріалів для садово-паркового оформлення є вибір місцевих будівельних матеріалів . Як правило, в лісовій зоні більше використовується дерево, в гірських районах або біля кар щебінь або поверхневі поклади сланцю, галька є популярним матеріалом в прибережних районах.


Доріжки можуть бути виконані з бетону і клінкерної цегли. Якщо дозволяє бюджет, то можна використовувати готову плитку або бруківку з натурального каменю, такі доріжки, безумовно, будуть більш довговічними. Але принадність простих доріжок з підручних матеріалів саме в тому, що вони можуть бути змінені і доповнені з плином часу.

Доріжки в саду, як зазначалося, мають декоративне й практичне призначення, вони можуть бути влаштовані по прямих лініях або бути звивистими. Секрет красивих доріжок полягає у використанні матеріалів різних фактур, вмілому поєднанні їх з рослинами і в грі форми. Досвідчені дизайнери рекомендують робити доріжки, поєднуючи кілька матеріалів. Це може бути: тротуарна плитка, натуральний камінь, бруківка, галька, гравій, дерево і багато іншого. Все залежить від вибору, переваг і фантазії власника саду.

Важливо відзначити, що кожна доріжка повинна бути не тільки декоративною, але і куди-то приводити, для будь-якої нефункціональної декоративної доріжки можна придумати призначення. Наприкінці доріжки може бути влаштований альпійський куточок з лавкою, невелика альтанка . де можна розташуватися під час відпочинку на свіжому повітрі, ставок або фонтанчик.

У нічний час для доріжок обов але і допомагає безпечно пересуватися в темний час доби. Часто світильники поєднуються з малими архітектурними формами для саду. Для того щоб зробити освітлення потрібно передбачити можливість прокладки електропроводки. Для освітлення доріжок використовують низьковольтні світильники, що дозволяють економити електроенергію. Власники будинків частіше встановлюють світильники, що працюють на сонячних батареях, які допомагають висвітлювати сад без додаткового навантаження на бюджет.

Особливою популярністю користуються звивисті стежки, однак, такі доріжки досить складно побудувати самостійно, не маючи на руках попереднього плану. Доріжки складної форми характерні для японських садів, хоча їх сміливо запозичать для других стилів дизайну саду. Існують кілька основних моментів пристрою доріжок, про які слід знати перед початком робіт.

Саморобна цементна плитка або клінкерна цегла для доріжок в саду. Вибір за вами

Доріжки на присадибних ділянках відрізняються по функціональності, декоративності і ступеню навантаження на них. У тій частині саду, де зосереджені основні господарські будівлі, або часто відпочиває сім краще використовувати довговічні матеріали. До них відноситься тротуарна плитка . клінкерна цегла . брущатка з натурального каменю. Такі тротуарні матеріали виконуються з високоміцного бетону, який прослужить кілька десятиліть. Як правило, доріжки укладаються на м з попередньо утрамбованої подушки з гравію. Такі доріжки добре пропускають воду під час танення снігів і дощів. Якщо доріжки мають суцільну водонепроникну поверхню і виконані з бетону, то поряд з доріжкою повинен бути передбачений злив талої та дощової води. Крім того, з часом будь-які доріжки просідають, м що додає міцність. Вона виготовляється з різними кольоровими наповнювачами. Це дозволяє використовувати його для пристрою мозаїчних доріжок. Для оформлення мостових у старому стилі багато виробників пропонують лінії постарілого клінкерної цегли, що має сколи на окремих елементах.

Бруківка виточується з натурального каменю. Найбільш поширеною вважається гранітна бруківка.

Тротуарна плитка виробляється з бетону в різних колірних рішеннях. Для її виготовлення береться високоміцний цемент, який забезпечує міцність плитки при навантаженнях. Така плитка цілком витримує багатотонну техніку.

Якщо по доріжці не їздить важка техніка, а родина складається з кількох людей, то рекомендуємо зробити  доріжки самостійно. Вона влаштовується без жорсткої подушки з щебеню та піску. Це бюджетний спосіб створення красивих доріжок на своїй ділянці, не залучаючи робітників. Виконується доріжка з цементу з допомогою спеціальної форми, вартість якої складає близько 1000 рублів.

Незважаючи на помірну навантаження на доріжку, при виготовленні плитки радимо використовувати високоміцний цемент марки 400 або 500. Це дозволить уникнути природних розколів доріжки через кілька років експлуатації.

Зліва: На фото видно, що за літо садова плитка, виконана самостійно, стала невід або з мінімальними поглибленнями. В якості природного фіксатора розглядається грунт з травою. Така конструкція досить надійна. Через час між плитками проростає свіжа трава, яка не тільки утримує плитки на необхідному місці, але і прикрашає бетонну мощення.

Доріжка з дерева, яка робить сад затишним

Особливою чарівністю мають доріжки, які виконані з дерева. У якості матеріалу можуть бути обрані товсті дошку, спиляні пеньки. Пристрій таких доріжок клопітно, але результат перевершить ваші очікування.

Ця доріжка виконана з товстої дошки, обробленої морилкою і лаком. Доріжка прокладається за заздалегідь утрамбованої поверхні, відстань між дошкою засипано щебенем. Для більш довговічного кріплення дошка може бути закріплена розчином. Доріжка з дерева має оновлюватися лаком кожен раз в рік.

Звичайно, доріжки з дерева не володіють такою довговічністю, як цементні стежки, але правильно і регулярно оброблені спеціальними антисептиками, протигрибковими матеріалами, покриті лаком або спеціальним маслом, вони здатні прослужити кілька десятиліть, хоча гарантований термін служби 3-4 роки. До переваг дерев який робиться без залучення працівників.

До основних недоліків дерев що вони стають дуже слизькими після дощу, особливо це характерно для необробленої хімічними речовинами деревини.

Цікаві ідеї для доріжки з дикого каменю та щебеню

Як ми зазначали, доріжки можуть бути зроблені з різних підручних матеріалів. Одним з таких матеріалів є природний камінь. Як правило, садові доріжки, виконані з натурального каменю довільних розмірів, дуже долговечны.При це може використовуватися як великий, так і дрібний камінь.

Досвідчені дизайнери часто поєднують камінь з різними фактурами і квітами, досягаючи цікавих комбінацій.

Очевидно, що немає загальноприйнятих правил, як повинні виглядати садові доріжки, все визначається фантазією власника і доступними матеріалами. Кожен дизайнер прагнути створити оригінальне рішення, таким нестандартним рішенням є поєднання газонів, квітників і доріжок. Натуральний камінь тільки підкреслює красу соковито-зеленого газону, це яскравий приклад, коли доріжка стає елементом садово-паркового декору.

Рекуператор своїми руками

Всім зрозуміло, що гараж потрібен для того, щоб захистити машину від несприятливих впливів зовнішнього середовища (ну, і від угону, звичайно, але зараз не про це). Але якщо в гаражі немає вентиляції, то ця обставина набагато скоротить життя вашого авто. По-перше, в приміщенні без вентиляції накопичується надмірна вологість. По-друге, вихлопні гази і пари палива, постійно присутні в гаражі і вчасно не видаляються, теж ведуть до початку корозійних процесів. Ну і, третє — перебуваючи в не вентильованому гаражі, ви піддаєте ризику своє здоров’я.

Способи вентиляції повітря в гаражі.

Є три способи зробити вентиляцію в гаражі.


Перший спосіб: природна вентиляція . Це найдешевший варіант вентиляції. З навітряної сторони в гаражній стіні . ближче до її кута, в 15-20 см над землею пробийте отвір для надходження свіжого повітря, та закрийте його вентиляційною решіткою. У стелі з іншого боку вставте воздуховод для відведення застійного повітря. Необхідно щоб воздуховод спускався на 15-20 см нижче площини стелі і піднімався над покрівлею на 40 — 50 см. Верхній обріз воздуховода накрийте флюгаркою.

Щоб усе працювало як треба, перепад висоти між припливним отвором і верхом витяжної труби повинен бути не менше 3 метрів. Важливий і діаметр повітроводів. 1 кв.м. площі вашого гаража відповідає 1,5 см. Природна вентиляція гаража використовується, якщо він не опалюється або опалюється час від часу.

Другий спосіб: комбінована вентиляція. Нормою прийнятий повітрообмін, коли на одне авто надходить 180 м3 свіжого повітря в 1 год. Природна вентиляція з таким завданням не завжди справляється. Щоб покращити показники повітрообміну, нерідко вентиляцію для гаража обладнають примусовою. При цьому приплив свіжого повітря залишають природним. Це і є комбінований спосіб гаражної вентиляції. Витяжна примусова вентиляція робиться так: у витяжну трубу ставиться вентилятор, який працює від електромережі. Це не дуже зручно — включати і вимикати агрегат доводиться вручну. Частково цю проблему можна вирішити, встановивши реле часу.

Важливо

Крім цього, в холодний період року відбуватиметься значна втрата тепла, як при застосуванні природної вентиляції. так і комбінованої.

Третій спосіб: механічна вентиляція в гаражі . Це найбільш дорогий, але і найефективніший метод. При ньому і відтік, і приплив повітря відбувається примусово. Можливий варіант, коли відтік повітря виробляє один модуль, а витяжку здійснює інший. Об’єднувати роботу агрегатів буде автоматика, погоджуючи їх дії. Найбільш дорога частина такої вентиляції — установка, яка забезпечує надходження повітря. У конструкції цього агрегату необхідні вентилятор, калорифер, фільтри.

Можна застосовувати і обладнання, яке поєднає в собі обидві ці функції. Деякі установки для вентиляції зараз мають в комплектації рекуператори — пристрої, що передають тепло внутрішнього повітря припливному, що йде йому на зміну. Завдяки роботі рекуператора, ви отримуєте значну економію електроенергії та не втрачаєте тепло з приміщення.

Застосування припливно-витяжної вентиляції частково, а іноді й повністю замінює опалювальну систему в гаражі . Воно дозволяє в холодний період року підтримувати в приміщенні гаража найбільш сприятливу для автомашини температуру більш +5 градусів.

Важливо

Ми прийшли до висновку, що, незважаючи на відносну дорожнечу, механічний спосіб вентиляції гаража є найбільш прийнятним і дозволяє не монтувати в гаражі систему опалення . Це веде надалі до значної економії коштів і тепла. І найважливішою частиною такої системи є рекуператори .

Про них ми і поговоримо далі.

Що собою являє рекуперація

Рекуперація (слово походить від латинського recuperatio — «зворотне отримання») — процес часткового повернення теплової енергії для її повторного використання. У цій статті ми говоримо про рекуперацію повітря .

Рекуперація повітря — це процес нагрівання приточного, більш холодного, повітря більш теплим, що видаляється витяжкою. Тепле внутрішнє повітря в теплообміннику рекуперації віддає значну частину накопиченого тепла зовнішнього повітря. Таким чином, теплова енергія не втрачається і не виходить назовні без користі.

Як працює рекуператор

Отже: є припливно-витяжна вентиляція. Повітря в зимовий час очищується за допомогою повітряних фільтрів і гріється калориферами. Потрапляеє в гараж, зігріває приміщення і розбавляє собою шкідливі гази, пил і пари бензину. Потім це повітря по витяжній вентиляції дарма викидається на вулицю. Але, чому б, власне, нам не гріти холодне повітря, що надходить, теплим що виходить? Адже по суті справи ми викидаємо гроші на вітер.

Отже, до справи: у нас є повітря, температура якого +21 градус, і втягується, температура якого до калорифера -10 градусів. Ми монтуємо, наприклад, рекуператор з пластинчастим типом теплообмінника. Щоб засвоїти принцип роботи рекуператора з пластинчастим типом теплообмінника уявіть собі квадрат, всередині якого витяжне повітря йде знизу-вгору, а припливному проходить зліва-направо. При цьому потоки не перемішуються один з одним завдяки наявності в конструкції теплопровідних пластин, які розділяють два цих потоку.

Зрештою витяжне повітря віддає змінному його припливному до 65-70% теплової енергії. Виходячи з рекуператора, він має температуру в + 2-6 градуси, а змінне припливне повітря, нагрівається на виході з рекуператора до +12-16 градусів. Таким чином, калорифер буде гріти повітря не -10 градусів, а +12. Це дасть можливість вагомо заощадити кошти на електричної або теплової енергії, витрачається на повний обігрів приходить повітря.

Види рекуператорів

Рекуператор з пластинчастим типом теплообмінника найпростіший і дешевий. Тому він і поширений найбільше на території нашої країни. Але є й інші типи рекуператорів, вони іноді можуть бути більш ефективними, а в деяких випадках — тільки вони й можуть повністю впоратися з поставленим завданням. Ось найбільш популярні типи рекуператорів:

1. Рекуператор з пластинчастим типом теплообмінника або просто — пластинчастий рекуператор.

2. Рекуператор з роторним типом теплообмінника або роторний рекуператор.

3. Рециркуляційний водяній рекуператор.

4. Даховий рекуператор.

І все ж, оскільки пластинчастий найбільш простий і дешевий, давайте розглядати його основною кандидатурою на установку в нашу систему вентиляції. Більше того, ви можете ще більше заощадити, не купуючи готовий агрегат, а зробивши рекуператор своїми руками .

Його можна змонтувати, навіть не володіючи глибокими знаннями в інженерії та механіки, будь-який автоаматор, що вміє тримати викрутку в руках, може зібрати його. Але, для початку, щоб ви розуміли — з чим будете мати справу. Про переваги і недоліки пластинчастих рекуператорів.


Переваги:

1. Пластинчасті рекуператори мають ККД 40-65%.

2. Теплообмінник в цьому типі рекуператорів влаштований дуже просто, не має рухомих або тертьових деталей, що має на увазі нечасті поломки і технічне обслуговування.

3. У пластинчастому вигляді рекуператорів ще немає будь-яких частин, що споживають електроенергію. що істотно знижує витрати на експлуатацію цього обладнання.

Недоліки:

1. Необхідність перетину потоків повітря витяжного і припливного диктує обов’язковість перетину труб воздуховодов в самому рекуператорі, що далеко не завжди зручно, а іноді й важкореалізовано.

2. У зимову пору року пластинчастий теплообмінник рекуператора часто обмерзає. Для вирішення цієї проблеми потрібно або періодичним чином вимикати припливний вентилятор, або застосовувати байпасний клапан.

3. Даний вид рекуператорів може обмінюватися лише теплом. До вологообміну вони не пристосовані.

Ну, а тепер, коли ми розставили всі крапки над i, розповімо про те, як зробити пластинчастий рекуператор своїми руками.

Робимо пластинчастий рекуператор

Купуємо 4 кв. метра покрівельного оцинкування. Ріжемо на пластини, вони повинні вийти розмірами 200 / 300 мм, складаємо в штабель. Примітка: пластинки не обов’язково повинні бути з листового металу, в принципі можна використовувати будь-який не товстий плоский листовий матеріал. Наприклад, можна застосувати текстоліт. Теплопровідність матеріалу, з якого зроблені пластини, на ефективність вашого рекуператора буде впливати дуже мало — на долі відсотка.

Попередження!

Пластини обов’язково потрібно робити ідеально рівними. Якщо ви використовуєте оцинкований метал, то краще не застосовуйте для різання ножиці по металу — потім буде дуже важко випрямити кожну пластинку. Ріжте оцинковку електролобзиком, складаючи по 3 листа в пачку.

У якості дистанційної рамки між пластинами можна використовувати смуги технічної пробки, товщиною в 2 мм з нанесеним поліуретановим клеєм. Проміжки між пластинками повинні бути не менше 4 мм, інакше може вийти занадто великий опір потоку повітря. Перетин вашого рекуператора треба вибрати так, щоб швидкість потоку повітря в ньому була близько або трохи більше 1 м/c.

Після того, як укладіть весь штабель, щілини залийте силіконовим герметиком.

Важливо!

Використовуйте тільки нейтральний герметик. Звичайний кислотний герметик може призвести до корозії агрегату.

Після того, як герметик висохне, покладіть пакет пластин в корпус. Корпус можна зробити з будь-якої жерстяної коробки, яка підходить за розмірами.

У коробці зробіть отвори і вставте в них попередньо куплені пластикові фланці, розміри яких відповідають перетину труб вашого воздуховода. Всі, що залишилися щілини залийте силіконом. Отримана площа пластинок в рекуператорі повинна бути близько 3,3 м2. При потоці повітря приблизно 150м3/г ваш саморобний теплообмінник повинен показувати ефективність від 50 до 60%. Іншими словами — на виході з рекуператора температура припливного повітря буде вищою, ніж витяжного.

Так як пластинчасті рекуператори мають звичай в зимовий час обмерзати, то вам знадобляться додаткові роботи. Для його періодичного розморожування, в теплій частини вашого рекуператора поставте датчик перепаду тиску. Коли рекуператор буде обмерзати, показники перепаду тиску збільшаться, і припливне повітря почне проганяти через байпас, а калорифер буде зігріватися витяжним повітрям. У змонтованого вами датчика перепаду тиску гістерезис повинен бути 30Па. Примітка: зазвичай теплообмінники пластинчастих рекуператорів обмерзають при температурах зовнішнього повітря нижче — 10 градусів.

Короб рекуператора можна зробити з шліфованої МДФ товщиною в 1,8 см і бруса. Зсередини всі стінки прокладете мінеральною ватою товщиною в 5 см. Там, де встановлені вентилятори, також всі вільні місця закладіть мінватою. У місці, де виходить гнучкий воздуховод, зробіть короб з двох шарів ГКЛ 1,25 см і прокладіть всередині мінвату. Цим ви вирішите проблему шуму від працюючої системи. Але, якщо гараж розташований досить далеко від житлових приміщень, цього можна не робити.

Трохи корисної інформації

— Норми повітрообміну, часто закладаються виробниками готових вентиляційних систем, в 30м3 / год або 3м3 / год на м2 площі приміщення, не годяться для гаражів. У них повітря дуже забруднене і тому дані нормативи при спорудженні вашої вентиляції дуже малі. Їх необхідно перекривати в кілька разів.

— Не женіться за обов’язковим підігрівом припливного повітря до + 16-18 градусів — в гаражі це не потрібно — на виході з рекуператора цілком достатньо +10 градусів. Для досягнення більш комфортних температур, якщо ви хочете по-справжньому теплий гараж, існують калорифери та система опалення. Ви і так добре допоможете їй установкою теплообмінника.

— Кількість теплової енергії, яка передається між пластинами, розраховується за формулою 20 Вт • xм2 • dT. При чіткому зустрічному русі повітряних потоків dT виходить рівним половині різниці температур вуличного і кімнатного повітря. Але зустрічний рух в пластинчастому рекуператорі занадто проблематично — обмерзання відбуватиметься дуже швидко і різко. Тому потоки необхідно робити перехресними.

— Потужність, якої має вистачати на нагрівання повітря, вважається за формулою p (Вт) = 0,36 • Q (м3 / сек.) • dT (температура в градусах). При відомому вам потоці повітря можна розрахувати площу пластин, при якій гіпотетичний теплообмінник матиме ККД 100%. Але в реальності ККД виходить до 65%. Але вам турбуватися не варто. Чим пластинчастий рекуператор ефективніше працює, тим він більш швидко обмерзає.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *